Мязова тканина побудована з елементів, здатних до скорочення, завдяки чому вони виконують усю сукупність рухових процесів всередині організму (крово- і лімфообіг, пересування їжі в травному тракті, повітря у дихальних шляхах, робота серця тощо), а також переміщення організму або його частин у просторі. Елементи мязових тканин містять спеціальні органели – міофібрили. В їх основі лежать актинові та міозинові міофіламенти, які своєю взаємодією забезпечують процес скорочення і, таким чином, здійснюють функцію руху. Існують дві класифікації мязових тканин — морфофункціональна та генетична. Згідно з морфофункціональною класифікацією мязові тканини за особливостями будови, функції та локалізації поділяють на дві групи: гладку (непосмуговану); поперечно-смугасту, яка, у свою чергу, поділяється на скелетну і серцеву.  мязові тканини поді­ляються за їхнім походженням на пять гістогенетичних типів; 1) соматичний тип (походить з міотомів мезодерми, це ске­летна мязова тканина); 2) целомічний тип (походить з вент­ральної мезодерми, це серцева мязова тканина); З) вісцераль­ний тип (походить з мезенхіми, це гладка мязова тканина внут­рішніх органів); 4) невральний тип (походить з нервової трубки, до цього типу належать гладкі міоцити мязів райдужної обо­лонки ока); 5) епідермальний тип (походить з шкірної екто­дерми, включає міоепітеліальнї кошикоподібні клітини потових, молочних, слинних та слізних залоз). Гладка мязова тканина (textus muscularis nonstriatus) входить до складу стінок порож­нистих внутрішніх органів (трав­ний тракт, повітроносні, сечовивідні, статеві шляхи, судини), а також міститься у капсулах селезінки і лімфатичних вузлів, у шкірі. Походить гладка мязо­ва тканина з мезенхіми, тобто має спільне походження з тка­нинами внутрішнього середови­ща, до яких і належить генетич­не. У групі мязових тканин ця тканина розглядається лише з точки зору будови та функції. Будова гладкої мязової тка­нини клітинна. Структурною одиницею є гладкий міоцит. Це веретеноподібна клітина дов­жиною від 20 до 100 мкм (у мат­ці під час вагітності вона може досягати 500 мкм), діаметром від 2 до 20 мкм. У матці, ендо­карді, аорті, сечовому міхурі трапляються міоцити з відрост­ками. Ядра міоцитів паличкопо­дібної форми лежать у централь­ній широкій частині клітин, міс­тять невелику кількість гетеро-хроматину, добре помітні ядер­ця. Коли міоцит скорочується, ядро вигинається і навіть закру­чується. Цитоплазма забарв­люється оксифільно з базофільним відтінком. Органели загаль­ного значення, серед яких багато мітохондрій, містяться біля по­люсів ядра. Комплекс Гольджі та ендоплазматична сітка (особ­ливо гранулярна) розвинені слабо, є вільні рибосоми. Цито­плазма містить також включення — жирові, вуглеводні та пігментні. Цитоплазма утво­рюєчисленнівгинання — пі-ноцитозні пухирці і кавеоли. З їх допомогою в цитоплазму надходять, зокрема іони каль­цію.  Міоцити не мають поперечної смугастості. Під електронним мікроскопом у їхній цитоплазмі виявляються тонкі актинові міофіламенти і товсті міозинові, розташовані переважно поз­довжньо, але не так впорядкова­но, як у поперечно-смугастих мязах і, очевидно, вони не утво­рюють міофібрил. Актинових філаментів міститься більше. До їх складу, крім актину, вхо­дять білки – тропо-міозин, кальдесмон та кальпонін. Вони, крім поздовжнього напрямку, йдуть під кутом до осі клітини, утворю­ючи обємну сітку. Фіксуються актинові нитки до цитолеми або одна до одної за допомогою електроннощільних тілець, по­будованих з білка альфа-актиніну. Завдяки міжмолекулярним взає­модіям з міозином актинові нит­ки пересуваються назустріч одна одній, тяга передається на цитолему і клітина скорочується. У механізмі скорочення гладких міоцитів велику роль відіграє процес фосфорилювання міози­ну, який залежить від концент­рації іонів кальцію. У свою чешу, регуляція концентрації цих іонів відбувається за допомогою спе­ціального білка, що звязує каль­цій –кальмоду-ліну. Кальмодулін у комплексі з кальцієм акти­вує фермент, що фосфорилює міозин. У фосфорильованому стані міозин здатний до взаємо­дії з актином.  Оболонка кожного міоцита огорнута тонкою базальною мембраною, до якої прикріп­люються колагенові фібрили. У базальній мембрані є отвори, в ділянці яких мязові клітини контактують одна з одною за до­помогою щілинних контактів .Навколо мязових клітин ретикулярні, еластичні і тонкі колагенові волокна утво­рюють сітку — ендомізій, який поєднує сусідні міоцити. Мязові групи з 10—12 мязових клітин, у свою чергу, обєднуються у мязові пласти, між якими лежить пухка сполучна тканина з крово­носними судинами та нервами. Скорочується гладка мязова тканина ритмічно, повільно, але здатна довго знаходитись у ста­ні скорочення, не втомлюючись при цьому. Повільне скорочен­ня ЇЇ зумовлено повільним цик­лом взаємодії міозину з акти­ном. Гладка мускулатура здат­на до великої сили скорочень (наприклад, мязова оболонка вагітної матки при пологах). Тип скорочення, властивий гладким мязам, має назву то­нічного.