Російський поет Володимир Маяковський вважав: «Эта мова величава и проста: «Чуєш, сурми заграли, час розплати настав…». А англійський мовознавець Р.Білсон зазначав: «Англійська мова та більшість індоєвропейських мов походять з прамови, що нею розмовляли 5 тисяч років тому на території сучасної України».       Наша шкільна вчителька розповідала на своїх уроках про історію виникнення української мови: на території України понад 5 тисяч років тому започаткувалася індоєвропейська мова; її діалекти з часом роз’єдналися на мови, які поширювали багато сучасних народів світу, що й зумовило утворення інших багатющих і прекрасних нині мов з єдиним  спільним генетичним коренем, який легко впізнається в сучасній українській мові.       Серед цих фактів не можу не навести такий загальновідомий, але вражаючий факт, що 1934 року в Парижі на лінгвістичному конгресі провідні фахівці всього світу українську мову визнали третьою з-поміж усіх мов (після французької та фарсі)  за мелодійністю, лексичним та фразеологічним багатством, величезними словотвірними можливостями. А кількома роками пізніше на форумі у Швейцарії нашу мову було названо другою після італійської за милозвучністю, мелодійністю. Хіба не злочин, не марнотратство – мати таку мову  і не користуватися, не володіти нею так, як вона цього заслуговує